Моє нове життя

пропала дівчина на невизначений час. де ж вона поділась? та просто так десь пропала і все. дивно дуже. але факт. добре, що знайшлась! ось я вся тут…з своїми думка і дурною звичкою притворятись, що це хтось читає. наче я така вся звєзда і всі читають міг блог. щодо того хто його читає, то вияснилось, що це 3 людини…я точно звєзда. геть усі сумніви!! я звізда! яка тільки і кому потрібна – невідомо. я щаслива, хотіла написати, що відчуваю себе щасливою, але це не відчуття, це…навіть не знаю, що сказати. просто щаслива. до речі, я тут зрозуміла деяку дуже цікаву річ. життя – це дуже проста штука, тільки ми її ускладнюєм. ось звичайний буденний приклад, говорю я по телефону з людиною…ляпнула щось так…не думала навіть і забула, а людина все близько до серця приймає і починає розбиратись в цих безглуздих словах, і це так пригнічує, хіба ж не можна пропустити мимо вух і далі говорити, але ж ні, треба розборки влаштовувати. дурні люди, дурні. але це надто банально. краще про щось веселе розкажу. розкажу я про те причину мого щастя. воно не просто взяло і стало…ггГг…як не дивно на це є причина. і вона дуже прекрасна. я вдруге закохалась в ту ж саму людину…розкажу як це сталось. закохалась я в його…буду називати далі його МЧ…ще восени, коли вперше зустріла)) все було чудово…закохана я була всю осінь, потім почуття почали згасати, а зараз знову оживились…і ось ця причина чому я така щаслива. як завжди радію житті і вам того бажаю.

ваша Я.

ось ще один понеділок, який починається з думки “нічого не хочу, мало вихідних”. треба більше, треба! я не встигаю відпочити і отямитись. але я з жахом розумію, що мені треба йти в університет сьогодні, хочу я цього чи ні. такий уже ж день. досить прикриватись хворобою. цього тижня у мене сила силенна різних справ і мені обов’язково їх треба зробити. а я ще не отямилась від…навіть не знаю від чого. останнім часом відчуваю себе самотньою, хоч нема причин на це. хіба ж буває без причини? ні. тому треба зрозоміти чому так. може я просто не хочу признаватись собі в чому моя проблема? я в розгубленості. але ж в моєму житті нема місцю негативу.

ваша Я.

знову ніч, знову не сплю, знову сиджу за ноутом…кожна ніч, як дежавю. мені здається, що це недобре(( зараз якась музика волає в навушкиках по радіо…приємно! таке дивне відчуття, яке нажаль пояснити не можу. на рідість не схоже і не негативне, якесь приємне…можливо нове відчуття, можливо старе забуте… водночас я відчуваю себе самотньою( на даний момент у моїй голові крутиться думка. дурна думка…позвати хлопчика, який мені подобається, гуляти чи ні. думаю я про це, бо не знаю чи хочу звати його. сумно розуміти, що людина подобається, але час з нею ти не прагнеш проводити( дивна я. весь час, що я проводила з цією людиною був надзвичайний, чому зараз я не прагну до цього? ми вже не бачились майже 2 місяці… він пише мені щодня, я час від часу відповідаю… раніше він для мене був всім, зараз він просто так… боляче мені розуміти, що мені нічого вже не потрібне. я втатила інтерес до речей, які були невід’ємною частиною мого життя. чи погано це? нове життя і має бути нове. тоді це добре, але з якого  боку подивитись. не можна викреслити все, що було ці 19 років і почати все спочатку, минуле рано чи пізно наздожене і отримаєш по заслугам, що хотіла його викинути з життя.

ваша Я.

десь я пропала, сама не знаю де. та і шукати не буду, даремно час витрачу. хоча весь час у мене вкрав університет і шопінг. зараз дівчинка сидить і п’є німецьке пиво, яке роблять в Києві) нічого так порошочек розвели)) мені моя сусідка сказала, що я п’яничка. причиною тому послужило те, що коли ми купували пиво, я їй порадила купити одне і не брати інше. Якщо я відчуваю різницю в пиві, хоч воно все з порошка, то чи значить, що я залежна від його. думаю ні, але звідки мені знати, що я об’єктивна, алкоголіки не можуть бути такими. але то таке…дріюниці життя, яким можна не придавати значення. а якщо придавати? хм, мабуть це щось означає, хоча ні, в підсвідомості стільки дурниць, що якщо над кожною задумуватись, то не буде часу діяти, а це важливіше міркувань! до речі, наближається день закоханих, це таке собі придумане свято, яке всім надзвичайно потрібне. я до нього байдужа…але в цьому році подарую кусочки свого серця, тим кого люблю. думаю воно того варте.

ваша Я.

3.20…мені не спиться… аська тихенько квакає час від часу…я відчуваю тишу… в мою голову закрадуються дивні думки. я б розказала які, але не можу зрозуміти. відчуваю себе щасливою! приємне відчуття. цікаво буде розказати чого я щаслива. та хоча як можна розказати почуття? зараз відчуваю, що прожила день не даремно. а що сьогодні було? трохи фізичних вправ, багато спілкування з друзями, необхідна допомога подружці, маленьке розчарування, гарна погода і переконання незнайомки, що не варто сумувати 14 лютого. наче все. якщо щось забула, значить не було таким важливим. Що за день такий 14 лютого? день як день. ааа, точно…це ж день закоханих, всім притворяються, що це свято. насправді, хто не знає 14 лютого професійне свято комп’ютерщиків! не забудьте привітати знайомих. щодо ночі, чому мені не спиться? минулої ночі спати не хотілось і цієї знову, а цього ще дві ночі і ще…мабуть я відчуваю весну, а весною ніякого сна, лише веселощі і накопичення позитиву. сьогодні о 3-й дня було ясне блакитне небо і шалений ще холодний вітер, але саме сьогодні я прагнула провести максимально багато часу на свіжому повітрі. Ще 2 години тому падав сніг, зараз не знаю, що твориться на вулиці з погодою, лінь йти до вікна. Хоча за вікном якісь підлітки волають. чи-то напились чи їм дійсно так весело. я б і сама не відмовилась від нічної прогуялнки містом. так хочеться додати “але нема можливості”, та це ж не правда. можливість є завжди, головне правильно направлене бажання. щодо цьогго бажання не настільки сильне щоб його втілити в життя прямо зараз. годинник потихеньку тікає, час пливе…куди? нащо? і до чого це призведе? – це все прості питання, на які не обов’язково давати відповіді. а на які відповіді треба відповідати? ех, як все заплутано. підлітки притихли. чи-то їх міліція забрала чи по домам поросходились. згадалось мені пару моментів із життя…про які я можливо колись напишу. при нагоді.

ваша Я.

доброго ранку)) моє повернення настало тільки зараз. нещадні люди. ніхто не хочу бути сам, всім треба супутник. ранок почався на диво цікаво. світить сонечко, хоч на вулиці не так і тепло, а вчора на радіо кричали про дощ з мокрим снігом, дуже рада, що його нема.  початок дня дуже важливий…так кажуть, якщо зранку нема настрою – день пропав. у мене ж все навпаки. я людина настрою…зазвичай рідко він у мене буває поганим, але останнім часом настрій став незрозумілий і дивний…поки це мені не заважає. ось прийшла я з душу сиджу тут…думаю про різне, а все записати не можу…навіть не знаю чому. мабуть мені як завжди не вистачає часу. де він дівається? де?… складне питання! кажуть: “не поспішай жити”, воно то і так, але якщо за життя нічого не встигнути, що значить “не поспішай?”… останній два тижні я була впевнена, що мені не треба чоловік…а зараз розумію треба, та впринципі він і є, але розумію, що просто даремно втрачаю час з ним. і чого так?… не знаю я, не люблю слово “не знаю”, бо це якось не зрозуміло, невизначеність якась чи що. це не для мене. хоча в моєму випадку це якраз нормально. бо живу то я одним днем. про це можу говорити годинами…але час мені бігти вже, бо без зачіски і макіяжу виходити з дому не можна, полякаються люди, принаймні я так думаю.

ваша Я.

тіхо с собой вєду бєсєду…доброго вечора! з ким я вітаюсь, тут нікого ж нема. та нехай, може колись хтось прочитає мою писанину…можливо. але зараз не про це. чомусь настрій став надзвичайно шалений…але моя участь на сьогодні, або сидіти всю ніч перед лептопом чи лягти спати. навіть нема куди піти. хоча чому нема…це ж мегаполіс. тут завжди є куди піти. хочу сказати пару слів про мій похід в кіно…на фільм я спізнилась через пробки, але не розгубилась і пішла на мультік. і що сталось? неповірите! на сеансі я була сама. невеличкий зал і я…зірка переглядів кіно в самотності. е, ні. так діла не буде. це було не звично і прикольно. повторювати не горю бажанням, хоча хто його знає як вийде ) … ще купу чого хочу сказати, але ці нетерплячі люди не дають спокою. скоро повернусь.

ваша Я.

щастя тривало не довго. на фільм спізнилась, кляті пробки. подивилась інший, але не вразив він мене. настрій незрозумілий якийсь…але рис готувати буду. чогось такого хочеться…не знаю чого. а хто ж знає? якщо я не знаю, то мабуть ніхто цього знати не може. хоча як знати, як знати. щоб вияснити чого я хочу, доведеться перепробувати все, чи майже все. це займе купу часу, чи варто його так марно витрачати, чи не марно? мабуть я все-таки хочу рис, дуже хочу. тому не буду даремно втрачати час. піду готувати.

ваша Я.

з’явилась нова ідея. піду-но я на фільм. треба з дому піти. а то ці три стіни і вікно мене убиває. ніякго позитиву. а от в кіно сходити – це вже щось дійсно цікаве. тим паче я хотіла подивитись цей фільм. от і нагода з’явилась. зараз п’ю каву з вершками і бутербродом і в дорогу.

ваша Я.