3.20…мені не спиться… аська тихенько квакає час від часу…я відчуваю тишу… в мою голову закрадуються дивні думки. я б розказала які, але не можу зрозуміти. відчуваю себе щасливою! приємне відчуття. цікаво буде розказати чого я щаслива. та хоча як можна розказати почуття? зараз відчуваю, що прожила день не даремно. а що сьогодні було? трохи фізичних вправ, багато спілкування з друзями, необхідна допомога подружці, маленьке розчарування, гарна погода і переконання незнайомки, що не варто сумувати 14 лютого. наче все. якщо щось забула, значить не було таким важливим. Що за день такий 14 лютого? день як день. ааа, точно…це ж день закоханих, всім притворяються, що це свято. насправді, хто не знає 14 лютого професійне свято комп’ютерщиків! не забудьте привітати знайомих. щодо ночі, чому мені не спиться? минулої ночі спати не хотілось і цієї знову, а цього ще дві ночі і ще…мабуть я відчуваю весну, а весною ніякого сна, лише веселощі і накопичення позитиву. сьогодні о 3-й дня було ясне блакитне небо і шалений ще холодний вітер, але саме сьогодні я прагнула провести максимально багато часу на свіжому повітрі. Ще 2 години тому падав сніг, зараз не знаю, що твориться на вулиці з погодою, лінь йти до вікна. Хоча за вікном якісь підлітки волають. чи-то напились чи їм дійсно так весело. я б і сама не відмовилась від нічної прогуялнки містом. так хочеться додати “але нема можливості”, та це ж не правда. можливість є завжди, головне правильно направлене бажання. щодо цьогго бажання не настільки сильне щоб його втілити в життя прямо зараз. годинник потихеньку тікає, час пливе…куди? нащо? і до чого це призведе? – це все прості питання, на які не обов’язково давати відповіді. а на які відповіді треба відповідати? ех, як все заплутано. підлітки притихли. чи-то їх міліція забрала чи по домам поросходились. згадалось мені пару моментів із життя…про які я можливо колись напишу. при нагоді.

ваша Я.