Моє нове життя

відчуття надзвичайне, але відчуваю якусь дивну пустоту…чому?! я цього не знаю. набрид блог! колись може буду ще тут. прощавай!

ваша Я.

то все кохання, таке маленьке, зовсім маленьке, воно напало на мене і захопило в свої тенета…я щаслива! я відчуваю як я змінилась і знаю, що це класно. я живу! жаль, що так багато сірої буденності(( хоча…це швидко виправити. надобраніч!

ваша Я.

я проснулась о 5.42, так я спала вночі. і зараз збираюсь. все моє існування котиться коту під хвіст. кохана людинка не чує мене, друзі забули про мене, я сама на себе забила. сумно( але нічого. зробимо підсумок дня: я мабуть хвора чимось серйозним, зв”язаним з опорно-руховим апаратом, бо часто втрачаю рівновагу і це мене лякає; склала план роботи на тиждень, а це великий плюс для мене; почала скучати за маленьким своїм; задумалась над своїм безглуздим життя і захотілось здохти, але не можу, я потрібна декому в цьому житті та і ради чого і кого жити. надобраніч.

ваша Я.

забула сказати, завела нову пошту і подумала, як важко запам”ятовувати логіни і паролі. на цьому все. видаляюсь. надіюсь, що буде час і трохи шалених думків щоб писнути тут. надобраніч.

ваша Я.

у мене дуже мало вільного часу, унівєр мене тупо зжирає без останку. іноді те що залишається, краде хто чи щось інше. день починається з пробудження о 5.40, а закінчується незрузуміло коли, або ж плавно переходить в наступний день.  чесно кажучі так важко не спати нормально і пити енергетікі, щоб не заснути і дати змогу вчитись. ще й сесія не настала, а така запара…і не прогулювала вроді, а зараз так складно. хоча я дівчинка сильна, справлюсь. хочу трохи відволіктись від буденності і подумати про щось приємне…що це може бути? хм…та будь-що від чого отримуєш задоволення. я люблю адреналін! це шалене відчуття…якщо раз відчуєш, то затяне на все життя. я точно знаю одну річ – мене затянуло!…якщо ти трахаєшся в себе вдома, а за стінкою сплять батьки – це є адреналіном?? чи просто страх, що тебе застукають. цікаво, що треба робити в таких ситуація…коли батьки застукали…цікаво, дуже цікаво. подумаю над цим, коли час з”явиться і поділюсь думками. я думаю, що адреналін присутній, щоб мені хто не доказував…хоча коли перестаєш боятись, що тебе застукають, він десь дівається…питання заключається в тому, де він дівається?! над цим подумати можна, а чи треба…забивати голову дурницями. знаю одне, якщо вже шаленіти, то на всю котушку (таке якесь дивне слово, але сюди ідеально підходить), інакше просто даремне втрачання часу. хочу сказати от що, на останок, я хочу лягти спатки і не думати про завтрашній день, але не можу, бо справ по горло і я випила якусь гідоту газовану від якої мені недобре…якось загубила думку, але дарма, не люблю перечитувати те, що пишу. тому вибачте за помилки і описки.

ваша Я.

меседж мій буде короткий, але по суті. так, я повернулась. буду тепер виснути тут і розважати народ своїми чумовими думками про все і ніщо. в мене все добре, я живу повним життям, давно мені не було так добре…давно я не відчувала себе такою щасливою. причина є. поки не скажу…хочу вам дещо повідати вам. так от, є такі люди, які притворяються, що все знаю і доказують свою правоту, хоч насправді не праві. таких багато і якщо кожний мене бісив, то це було жахливо. але мене бісить лише одна єдина людина, вона мене так з себе виводить, що я від ярості і злості просто убити ладна (а так я дружелюбна людинка). буду називати цю суку гарною буквою М. останнім часом все частіш і частіш М мене виводить із себе, що з цим робити не знаю. і ніхто мені в цьому не допоможе, або самій боротись із нею (що впринципі безглуздо, бо воно дурне, мале і надто самовпевнене). боротись я не буду…знайшла оптимальний варіант! ви хочете знати який? при умові, що ми живемо разом, вбити я її не можу (палівно), хоч це моя альтернатива, то я почала порпатись у своїй голові і знайшла більш гуманну, але зовсім не притаманну мені стратерію (слово стратегія я недавно вивчила в унівєрі, мені воно так подобається) – ігнорування. розумієте, що це значить? якщо ні, то я вам заздрю (святі люди, які ніколи не ігнорять і не знають, що це таке). але досить присвячувати стільки стрічок моєї божевільної писанини цій…так званій М. переключимось на щось інше, більш веселе. але не зараз. дівчинці час піти погодувати себе…вперше за цей день. смачного тобі дівчинко.

ваша Я.

я повернулась у цю страшенну віртуальність. не тому що мені набридло реальне, а тому що є що розказати. знаєте, є звабливі люди…яких навіть бажати не хочеш (чи хочеш, а не можна) чи не можеш бажати…таких як недосяжний плід, який ніколи-ніколи ти не отримаєш, якби не хотіла. такі люди є. і вони час від часу зустрічались в житті. але не такі вони і недосяжні. хіба-що спочатку…а от потім…коли ти починаєш бажати його (плід), то розумієш, що можеш його отримати…головне трохи наполегливості, бо бажання вже є! ти тихенько підкрадаєшся до жертви (того кого найбільше бажаєш) і ловиш її. якщо б вона була розумна, то зрозуміла, що це пастка; хоча деякі розуміють, але хочу потрапити в неї (пастку). всі недосяжні звабливі плоди нашого обожнювання неймовірно досяжні!!!! вони ще доступніші, ніж ти, які з першого погляду здаються доступними. “!тавтологія – це стопудове донесення думки!”-краду слова однієї відомої письменниці. щодо звабливих людей, то можу сказати, що їх краще залишати недосяжним…мабуть так краще, хоча не знаю напевно…вони на стількі бажані, що просто не чіпати їх не виходить!

ваша Я.

відімо нє відімо…щоб це значило, не важливо. настрій ульот, замість важливого дня, я прогуляла. має бути соромно, але нема ніякого сорому. останній тиждень розваг…починаються трудові будні, банальні…(( але то в понеділок, поки ще п’ятниця, саме час для розваг.  я сьогодні вирішила відпочивати, від чого тільки…кожен день ніфіга не роблю. інтернет мене пожирає. тікаю.

ваша Я.

привіт-привіт. це таке вимволічне вітаннячко для моїх постійних читачів))ггГГг. дуже смішно звучить. дівчинка дусь була, де сама не знаю. розказувати про це не буду, бо нема ні сил чи бажання. хочу їсти, мій шлунок вурчіть уже годинок зо 3. але я стрімно вирішила не жерти вночі і до теплої весни трохи схуднути. не знаю поки нащо, але хочу. і не знаю чи вийде, але хочу. трохи похочу і пройде. ще пару дивних думок щодо звін у житті. перегоріла я…пропала моя закоханість. нема і підозрюю, що більше не буде. то все фігня, якщо чесно. з хороших і приємних, то я ще більше зблизилась з своїм другом і це надзвичайно приємно. через те, що ми в різних містах живемо, максимум спілкування припадає на віртуальне. але це краще, ніж нічого. в навушниках у мене якась музика…нема значення. зараз хочеться стрибати, танцювати, веселитись і кричати, сильно кричати…кричати скільки вистачить сил, кричати поки не зникне голос…кричати!…кричати від щастя, яке переповняє мене. чому сама не знаю? може це скорий прихід весни на мене так впливає чи просто якісь магнітні бурі чи що там ще є таке, зірки чи ще якась муть. це не має значення, просто пофіг, я ж кричати хочу, яка різниця чого. моє тілі кричить “хочу зарячу ванну”, мозок верещить “ляай спати, дурепо”, права нога “хочу компрєсік”, обидві руки “досить херачіть по клаві”, шлунок “дай жерти”, а серце просто стукає і качає кров)) дівчинка щаслива, дуже щаслива. і не будем все псувати питанням “чому?”. мумійтроль каже “нєт, нєт, нєт” значить нєт. у мене почала бути страшна залежність від магічної кулі, яка до того ж ще на телефоні, віртуальна. все, в чому я невпевнена питаю у неї. але коли вона дала відповідь, яка мене не потішила…після десятків таких неприємних відповідей, я вирішила, що пора зав’язувати з цією залежністю. щодо змін. зміни будуть точно, я просто впевнена. одна з них, яку я дотрималась – це не дерти вночі. ось сиджу і помираю з голоду, але їсти не буду, ранок дуже скоро. є бажання дещо змінити в зовнішності, але що я про це, тут ніхто не знає як я виглядаю, хоча не правда. два друга мої читають мій блог, вони бачили мене. їм мабуть цікаво про які я зміни говорю, а може вже ні. маленька дівчинка хоче шаленства, їй стало скучно жити…всі мої проблеми легковирішовні, якось так…завтра важкий день, доведеться його провести не присідаючи, це важко, коли спиш 10 годин, а коли не спиш всю ніч, то надзвичайно легко…ггГГг)) тому я оце і не сплю, ви думали у мене безсоння, а виявилось, що просто такі дивні речі витворяю. ох зміни мої зміни, що б такого змінити щоб аж так кардинально…різко і безповоротно?…складне питання, але думаю я знайду на його відповідь, ідей купа і всі божевільні, а такі дивакуваті ідеї не можна втілювати в життя різко і з пристрастю, а то як то хтось розумний сказав “мама по голівці не погладить”, вона то не погладить, але ще і мандюлів може виписати, а це не круто, далеко не круто. чи себе зайняти до 7-і ранку, щоб уже не лягати спати?…болить у мене горло, то воно виманює у мене їдло, але я такі пропокації не піддаюсь. у мене залізна сила волі…ось уже близько трьох днів хочу курити…але мабуть не так сильно, щоб купити пачку сигарет і викурити парочку, другу…дивні бажання у тебе дівчино, дуже дивні. але які мою всі мої і нікому не віддам!! буду мріяти про сєказного мучачика, який мене буде катати на своїй тачці і підспівувати татушкам “мальчій гєй, мальчік гєй”. щасливе у мене життя і дуже радісне, і ніяка сволота цього не змінить. а настрій божевільний, дуже-дуже!

ваша Я.