ось ще один понеділок, який починається з думки “нічого не хочу, мало вихідних”. треба більше, треба! я не встигаю відпочити і отямитись. але я з жахом розумію, що мені треба йти в університет сьогодні, хочу я цього чи ні. такий уже ж день. досить прикриватись хворобою. цього тижня у мене сила силенна різних справ і мені обов’язково їх треба зробити. а я ще не отямилась від…навіть не знаю від чого. останнім часом відчуваю себе самотньою, хоч нема причин на це. хіба ж буває без причини? ні. тому треба зрозоміти чому так. може я просто не хочу признаватись собі в чому моя проблема? я в розгубленості. але ж в моєму житті нема місцю негативу.

ваша Я.