знову ніч, знову не сплю, знову сиджу за ноутом…кожна ніч, як дежавю. мені здається, що це недобре(( зараз якась музика волає в навушкиках по радіо…приємно! таке дивне відчуття, яке нажаль пояснити не можу. на рідість не схоже і не негативне, якесь приємне…можливо нове відчуття, можливо старе забуте… водночас я відчуваю себе самотньою( на даний момент у моїй голові крутиться думка. дурна думка…позвати хлопчика, який мені подобається, гуляти чи ні. думаю я про це, бо не знаю чи хочу звати його. сумно розуміти, що людина подобається, але час з нею ти не прагнеш проводити( дивна я. весь час, що я проводила з цією людиною був надзвичайний, чому зараз я не прагну до цього? ми вже не бачились майже 2 місяці… він пише мені щодня, я час від часу відповідаю… раніше він для мене був всім, зараз він просто так… боляче мені розуміти, що мені нічого вже не потрібне. я втатила інтерес до речей, які були невід’ємною частиною мого життя. чи погано це? нове життя і має бути нове. тоді це добре, але з якого  боку подивитись. не можна викреслити все, що було ці 19 років і почати все спочатку, минуле рано чи пізно наздожене і отримаєш по заслугам, що хотіла його викинути з життя.

ваша Я.