доброго ранку)) моє повернення настало тільки зараз. нещадні люди. ніхто не хочу бути сам, всім треба супутник. ранок почався на диво цікаво. світить сонечко, хоч на вулиці не так і тепло, а вчора на радіо кричали про дощ з мокрим снігом, дуже рада, що його нема.  початок дня дуже важливий…так кажуть, якщо зранку нема настрою – день пропав. у мене ж все навпаки. я людина настрою…зазвичай рідко він у мене буває поганим, але останнім часом настрій став незрозумілий і дивний…поки це мені не заважає. ось прийшла я з душу сиджу тут…думаю про різне, а все записати не можу…навіть не знаю чому. мабуть мені як завжди не вистачає часу. де він дівається? де?… складне питання! кажуть: “не поспішай жити”, воно то і так, але якщо за життя нічого не встигнути, що значить “не поспішай?”… останній два тижні я була впевнена, що мені не треба чоловік…а зараз розумію треба, та впринципі він і є, але розумію, що просто даремно втрачаю час з ним. і чого так?… не знаю я, не люблю слово “не знаю”, бо це якось не зрозуміло, невизначеність якась чи що. це не для мене. хоча в моєму випадку це якраз нормально. бо живу то я одним днем. про це можу говорити годинами…але час мені бігти вже, бо без зачіски і макіяжу виходити з дому не можна, полякаються люди, принаймні я так думаю.

ваша Я.